Своєчасність і дотримання розумних строків є ключовими вимогами в адміністративній процедурі

Своєчасність і дотримання розумних строків є ключовими вимогами в адміністративній процедурі, що забезпечують захист прав та інтересів громадян. Згідно із Законом України «Про адміністративну процедуру» (далі – ЗАП), адміністративні органи мають розглядати та вирішувати справи протягом розумного строку (у найкоротший строк, достатній для здійснення адміністративного провадження), але не пізніше граничних строків, визначених законом. Рішення повинні прийматися своєчасно, тобто до настання обставин, за яких прийняття адміністративного акта може втратити актуальність.

Метою цього положення є захист осіб від невизначеності та необґрунтованих затримок у діяльності адміністративних органів. Принцип своєчасності закріплено також у Кодексі адміністративного судочинства України як один із критеріїв, за якими суди оцінюють рішення, дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Важливість цього принципу також відображена у Рекомендації Ради Європи № R(80)2, яка підкреслює, що відсутність чітких строків може призвести до свавілля з боку адміністративних органів і поставити заявника в скрутне становище.

Варто зазначити, що правовий зміст принципу «своєчасність і розумний строк» побудований таким чином, що закладений в ньому зміст розділяє по суті дві окремі категорії (своєчасність і розумний строк) та спрямований на їх взаємодію і взаємне доповнення. З однієї сторони орган публічної адміністрації повинен прийняти кінцеве рішення за заявою особи до моменту настання обставин, за яких таке рішення втрачає будь-який сенс для особи (заявника). Але поруч з цим строки для здійснення адміністративного провадження органом та видання ним кінцевого рішення мають бути виправданими, зокрема, характером та складністю справи. Зміст цього принципу сповна відповідає законодавству та практиці більшості розвинутих європейських країн, де за пріоритет встановлюється не тільки дотримання визначених законами строків на розгляд справи та прийняття рішення за його результатами, а й закладається розуміння необхідності діяти органу так, щоб вирішення заяви особи відбулося в найсприятливіший для такої особи момент.

Наприклад, в разі подання обґрунтованого клопотання про швидше вирішення справи, орган повинен докласти всіх можливих зусиль для його задоволення.

Спеціальні/тематичні закони можуть встановлювати конкретні строки для вирішення певних категорій справ, однак якщо такі строки не визначені, діють загальні норми ЗАП. Згідно зі ст. 34 ЗАП, справа за заявою особи вирішується протягом розумного строку, але не більше 30 календарних днів після надходження заяви, а в разі проведення слухання у справі - не більше 45 календарних днів з дня реєстрації заяви адміністративним органом. Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати 30 календарних днів. За загальним правилом, у випадках, коли адміністративному органу з певних об’єктивних причин бракує часу для здійснення адміністративного провадження та прийняття з його підсумками рішення, в такому випадку ЗАП регламентує можливість одноразового продовження вирішення справи не більше ніж на 15 календарних днів (ч. 4 ст. 34). Також ЗАП передбачає можливість зупинення провадження на строк, необхідний для одержання результатів експертизи, яка відбувається в рамках розгляду справи (п. 4 ч. 2 ст. 64), чи усунення інших обставин, що перешкоджають розгляду справи (п. 5 ч. 2 ст. 64). У ЗАП чітко визначені підстави для обов’язкового (у тому числі за заявою особи) та на розсуд органу зупинення провадження (ст. 64).

Ці положення спрямовані на забезпечення балансу між оперативністю вирішення справ і дотриманням законності та обґрунтованості рішень.

Також регулює різні строки вчинення процедурних дій і прийняття процедурних рішень, наприклад, на реєстрацію заяв, направлення повідомлень учасникам провадження, розгляд клопотань тощо. Строки вчинення процедурних дій і прийняття процедурних рішень можуть встановлюватися законом, а якщо такі строки законом не визначені - адміністративним органом (ч. 6 ст. 34).

Поруч з цим, для ефективного здійснення адміністративним органом своїх повноважень під час забезпечення прав та законних інтересів особи, ЗАП передбачає право органу визначати строки для певних процедурних дій (зокрема, на отримання інформації від інших органів, на ознайомлення учаснику справи з матеріалами справи, строк для добровільного виконання особою покладеного на неї адміністративним актом зобов’язання тощо).

Міністерство юстиції України