Посвідчення заповітів при свідках

Складання заповіту — це важливий крок, який є проявом турботи про майбутнє своїх близьких. Він дозволяє особисто розпорядитися майном та уникнути можливих суперечок між спадкоємцями. А чи знаєте ви, що для додаткової надійності цього документа можна, а іноді й необхідно, залучати свідків?

Часто виникає питання: хто ж посвідчує заповіт, якщо присутні свідки? Відповідь однозначна: посвідчує заповіт нотаріус або інша уповноважена на це законом особа. Свідки ж не посвідчують документ, а виступають гарантами законності та добровільності вашого волевиявлення.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається (глава 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок)).

Свідки є незалежною стороною, яка підтверджує, що:

* Заповідач діяв добровільно, усвідомлено та при здоровому глузді.

* Умови складання заповіту відповідали вимогам закону.

* Якщо заповідач не міг підписати документ власноруч через фізичні вади, інша особа зробила це в їхній присутності та за дорученням заповідача.

Свідки зачитують заповіт вголос та ставлять на ньому свої підписи. У текст документа обов'язково заносяться їхні дані: ПІБ, дата народження, місце проживання та реквізити паспорта.

Свідки можуть залучатись обов'язково (не менше двох осіб), якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, або за бажанням заповідача, якщо він хоче додатково убезпечити своє волевиявлення.

 Свідками можуть бути будь-які особи з повною цивільною дієздатністю.

 Однак, закон чітко визначає коло осіб, які НЕ можуть бути свідками:

- нотаріус чи інша посадова особа, яка посвідчує заповіт;

- спадкоємці, на користь яких складено заповіт;

- члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців;

- особи, які через фізичні вади не можуть прочитати або підписати документ.

 Законодавство передбачає ситуації, коли заповіт можуть посвідчити інші уповноважені особи. Такі заповіти прирівнюються до нотаріально посвідчених і обов'язково складаються при свідках:

- головний лікар або черговий лікар, якщо особа перебуває на лікуванні в лікарні, госпіталі чи проживає в будинку для осіб похилого віку;

- капітан морського або річкового судна, що ходить під прапором України, якщо особа перебуває у плаванні;

- начальник експедиції для учасників пошукових або інших експедицій;

- командир військової частини для військовослужбовців та членів їхніх сімей;

- начальник установи виконання покарань або слідчого ізолятора для осіб, які там утримуються.

Окремо, в умовах воєнного стану, заповіти військовослужбовців можуть посвідчуватися командиром (начальником) їхнього формування з подальшою передачею до Мін'юсту для реєстрації у Спадковому реєстрі.

 Основні переваги посвідчення заповіту при свідках полягають у забезпеченні його достовірності та додатковому захисті від можливих оскаржень. Залучення свідків забезпечує надійну фіксацію волі, оскільки саме вони підтверджують, що заповідач усвідомлював свої дії та добровільно розпоряджався майном. Крім того, їхня присутність слугує захистом від тиску чи підробки, мінімізуючи ризики незаконного впливу. У разі виникнення судових спорів свідки стають вагомим доказом, адже можуть надати суду важливі пояснення щодо обставин складання документа.

Таким чином, залучення свідків під час посвідчення заповіту — це надійний інструмент, що забезпечує достовірність та легітимність вашої останньої волі. Це допомагає гарантувати, що ваше майно буде розподілено саме так, як ви того бажаєте.

Джерело: Управління нотаріату ПМУМЮ м. Одеса