Подача заяви про прийняття спадщини за кордоном: вимоги та порядок.

Кордони різних держав не завадять українцям розпочати процес спадкування. Знаходячись поза межами Батьківщини, наші громадяни мають можливість прийняти спадщину та стати власником майна. Проте, крім загальних вимог до організації цього процесу, є й ті, котрі висуваються до осіб, що перебувають в іншій країні.

Подача заяви про прийняття спадщини за кордоном: вимоги та порядок.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Вона має подаватися особисто, не допускається участь представника.

Громадяни ж за кордоном можуть зробити це наступним чином:

• звернутися до будь-якого нотаріуса тієї країни, де вони знаходяться, або звернутися до консульської установи України для оформлення відповідної заяви;
• знайти нотаріуса в Україні, якому надіслати належним чином оформлену заяву про прийняття спадщини, на підставі якої буде заведено спадкову справу.

Звертаємо увагу, що ці дії потрібно виконати до закінчення 6-місячного строку встановленого для прийняття спадщини. При цьому, днем подання такої заяви буде день відправлення поштового листа, незалежно від того, коли він був доставлений та вручений нотаріусу.

На заявах про прийняття спадщини, на яких засвідчено справжність підпису спадкоємців іноземними нотаріусами деяких країн, необхідне проставлення апостиля або проходження процедури консульської легалізації. Крім того, потрібно буде засвідчити вірність перекладу з іноземної мови на українську мову, зробленого перекладачем, справжність підпису якого також засвідчує нотаріус, або зробленого нотаріусом, якщо він знає відповідні мови.

Свідоцтва про право на спадщину: які документи потрібні та що має перевірити нотаріус.

У нотаріуса, після отримання заяви від спадкоємців, з’являється законна підстава для видачі свідоцтва, яке підтверджує право особи на участь у процесі спадкування. Варто зазначити, що при його видачі, нотаріус обов’язково перевіряє:

• факт смерті спадкодавця;
• час і місце відкриття спадщини;
• наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом;
• прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб;
• склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребуються документи, які підтверджують вказані факти. Таким чином, для отримання свідоцтва про право на спадщину, необхідні такі документи:

• паспорт спадкоємця (або інший документ, що посвідчує особу);
• картка платника податків (РНОКПП) — за наявності;
• заява про прийняття спадщини;
• свідоцтво про смерть спадкодавця – за наявності;
• документ, що підтверджує родинні зв’язки: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення суду (якщо потрібно встановити факт родинного зв’язку);
• документи на спадкове майно: документ, що посвідчує право власності (договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право власності тощо), витяг із Державного реєстру речових прав (за потреби);
• довідка про останнє місце проживання спадкодавця;
• довіреність на представника тощо.

Водночас кожна спадкова справа має індивідуальний характер, тому перелік документів, необхідних для її оформлення може бути різним.

Коли можна скористатися послугами представника?

Коли свідоцтво про право на спадщину отримане, особа, яка перебуває за кордоном, може скористатися послугами представника. Довіреність на вчинення правочинів може бути посвідчена:

• консульством (або дипломатичним представництвом) України за кордоном;
• нотаріусом іноземної держави.

Документи, незалежно від того, де вони посвідчені, консульством (дипломатичним представництвом) України за кордоном чи нотаріусом іноземної держави, мають однакову юридичну силу.

Джерело: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції