Які особливості припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арештів, накладених у кримінальних провадженнях

Які особливості припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арештів, накладених у кримінальних провадженнях

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон), у п.4 ч.1 ст.4 передбачає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) підлягають реєстрації обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, зокрема арешт.

Відповідно до ч.1 ст.170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 Кодексу.

Під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд (ст.173, 174 Кодексу).

Разом з тим, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст.174 Кодексу).

Відповідно до ч.4 ст.174 Кодексу прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

При цьому, за приписами ч.4 ст.132 Кодексу (зі змінами внесеними Законом № 2810-IX від 01.12.2022, що набрав чинності 29.12.2022) ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.04.2024 (справа № 554/2506/22) міститься висновок щодо застосування норми, передбаченої абз.1 ч.4 ст.132 Кодексу, згідно з яким у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому Кодексом, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч.4 ст.132 Кодексу. Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами.

Враховуючи наведене, у разі припинення дії арешту майна у зв’язку із закриттям кримінального провадження чи закінченням строку дії ухвали слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, підставою для державної реєстрації припинення обтяження речового права буде постанова про закриття кримінального провадження або відповідна ухвала суду чи ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якою визначено строк її дії, - після спливу такого строку.

Варто нагадати, що заявником у разі подання документів для проведення державної реєстрації припинення обтяження речових прав може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи (абз.3 п.3 ч.1 ст.2 Закону).

Також важливим є те, що державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в день реєстрації відповідної заяви у Державному реєстрі прав (абз.3 ч.5 ст.3, ч.1 ст.19 Закону).

Відповідно до ст.34 Закону за державну реєстрацію обтяжень речових прав передбачено справляння адміністративного збору у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році складає 150 грн.

Перелік суб’єктів, які звільняються від сплати адміністративного збору закріплений у ч.9 ст.34 Закону, серед них, зокрема, громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, особи з інвалідністю I та II груп, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші.

З відповідним роз’ясненням Мін’юсту можна ознайомитися за посиланням: https://surl.li/ltxwxa.