Центр надання адміністративних послуг

Великокопанівська територіальна громада

05.01.2026 10:28 16

ДУХОВНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА НАСЕЛЕННЯ, ПОСТРАЖДАЛОГО ВІД ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ: ОБГРУНТУВАННЯ ПРОГРАМНОГО РІШЕННЯ.

b3d83bf7-00ae-4c7a-ac8e-e43ec400f02f.jpeg

Початок 2026 року відзначився для колектива Великокопанівської сільської військової адміністрації та наукових працівників Херсонського національного технічного університету значною подією, виходом наукової статті у Друкованому журналі «Наукові перспективи» № 12 (66) 2025 ДУХОВНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА НАСЕЛЕННЯ, ПОСТРАЖДАЛОГО ВІД ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ: ОБГРУНТУВАННЯ ПРОГРАМНОГО РІШЕННЯ.
Працівниками Великокопанівської сільської військової адміністрації спільно із науковим складом Херсонського національного технічного університету, представниками духовенства проведено кропітку роботу з розробки Державної програми, кінцевою метою якої є затвердження відповідно до Українського законодавства Державної Програми «Сила Духу» духовної та психологічної підтримки населення України, яке постраждало від збройної агресії РФ. Духовного наставництва військовослужбовців які боронять країну, ветеранів та ветеранок війни, учасників бойових дій. В цьому напрямку проводилась довга та плідна робота, здійснено науковий аналіз проблеми духовно-психологічної підтримки населення України, постраждалого внаслідок повномасштабної збройної агресії рф, яка розглядається авторами як елемент комплексної суспільної кризи, що охоплює безпекові та духовні виміри. Дослідження спрямоване на з’ясування реального рівня потреби у духовній підтримці в умовах війни, оцінку наявних інституційних механізмів її надання та обґрунтування доцільності впровадження інтегрованих програм духовно-психологічної допомоги. 
Метою проробленої роботи є співпраця між Великокопанівської сільської військової адміністрації та науковим складом Херсонського національного технічного університету через мобілізацію ресурсів, об’єднання зусиль, заохочення кращої практики та координація діяльності щодо спільної розробки Державних Програм на основі яких в подальшому відбуватиметься здійснення освітньої та наукової діяльності, популяризації знань певних галузей освіти та науки, механізмів роботи та реалізація в життя розроблених програм та впровадження в освітню та наукову діяльність отриманих результатів спільної роботи, створення механізмів співробітництва для сприяння здійсненню заходів щодо забезпечення якості та повноти розроблених програм, тощо.
Для реалізації поставленої дослідницької мети колективом кафедри державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету та представниками Великокопанівської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області було здійснено цільове емпіричне опитування, орієнтоване на осіб, чий життєвий досвід безпосередньо або опосередковано пов’язаний з наслідками війни. 
Загальний обсяг вибірки становив 267 респондентів, що дозволяє говорити про достатній рівень репрезентативності для виявлення узагальнених тенденцій у межах визначеної проблематики. До участі в дослідженні були залучені повнолітні респонденти, які належали до однієї або кількох соціальних груп, що зазнали підвищеного психосоціального навантаження в умовах воєнного часу, зокрема внутрішньо переміщені особи, чинні військовослужбовці, ветерани, у тому числі особи зі статусом учасника бойових дій, а також члени сімей військовослужбовців і ветеранів.
Узагальнення отриманих результатів дозволяє стверджувати, що поєднання явних і прихованих потреб, інституційних обмежень та наявних соціальних ресурсів формує об’єктивний запит на більш впорядкований і концептуально цілісний підхід до духовної підтримки військовослужбовців, які боронять країну, ветеранів та ветеранок, учасників бойових дій, ВПО та членів їх родин. Емпіричні дані переконливо свідчать, що духовний компонент допомоги не може залишатися фрагментарним або ситуативним, оскільки його ефективність безпосередньо залежить від системного осмислення, узгодження з психологічними та соціальними формами підтримки і врахування реальних життєвих контекстів цільових груп. 
Саме в цьому вимірі логічно постає необхідність переходу від окремих ініціатив і розрізнених практик до цілісної програмної рамки, здатної інтегрувати духовну складову у ширшу систему підтримки на науково обґрунтованих, міжсекторальних та етично виважених засадах.
Логічним наслідком такого висновку стало ініціювання розроблення програми духовної та психологічної підтримки населення України, яке зазнало негативного впливу воєнних дій. 
Програма, розроблена Великокопанівською сільською військовою адміністрацією позиціонується як комплексний інструмент реагування, орієнтований на різні групи населення з урахуванням специфіки їхнього воєнного досвіду. Її концепція передбачає поєднання психологічних інтервенцій і духовного наставництва як взаємодоповнювальних елементів, спрямованих на відновлення внутрішньої стійкості, зниження психоемоційного напруження та підтримку адаптаційних процесів. Особливий акцент у межах програми робиться на військовослужбовцях, які безпосередньо беруть участь у захисті держави, ветеранах і ветеранках, учасниках бойових дій, внутрішньо переміщених особах, а також членах їхніх родин, для яких наслідки війни мають не лише індивідуальний, а й виразний сімейно-соціальний вимір. 
Таким чином, рішення про розроблення відповідної програми постає не як декларативний крок, а як управлінська реакція, що ґрунтується на емпірично зафіксованих потребах і виявлених структурних прогалинах у системі допомоги. Це дозволяє розглядати запропоновану концепцію програми як логічне продовження аналітичної роботи, спрямованої на інституціоналізацію духовної та психологічної підтримки у межах комплексної відповіді на виклики, зумовлені тривалою збройної агресією та її соціальними наслідками. 
Висновки. Узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна дійти висновку, що органи місцевого врядування сьогодні володіють науково обґрунтованими підставами та практичними можливостями для ініціювання і впровадження програмних рішень у сфері духовно-психологічної підтримки населення, яке постраждало внаслідок війни. Отримані емпіричні дані дозволяють перейти від декларативного визнання проблеми до її інституційного осмислення у форматі цілеспрямованої управлінської діяльності.
Сподіваємося, що цей перший крок стане початком системної та результативної роботи зі створення дієвих державних рішень у сфері духовно-психологічної підтримки та відновлення людського потенціалу України.